АКТИЛІЗЕ®

Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій по 50 мг у флаконах № 1 у комплекті з розчинником по 50 мл у флаконах № 1

Производитель:Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ

Міжнародна назва:Alteplase

ATC класифікація:B01AD02

Русское название:АКТИЛИЗЕ

для медичного застосування препарату

Актилізе^®

(Actilyse^®)

Склад:

діюча речовина: альтеплазе;

1 флакон порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій містить

альтеплазе 50 мг;

допоміжні речовини: L-аргінін, кислота фосфорна розведена, полісорбат 80.

1 флакон розчинника містить стерильної води для ін'єкцій 50 мл.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.Антитромботичний агент. Ензими. Код АТС B01A D02.

Клінічні характеристики.

Показання.

1. Тромболітичне лікування при гострому інфаркті міокарда.

- 90-хвилинний (прискорений) режим введення для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом перших 6 годин після появи симптомів;

- 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом 6-12 годин після появи симптомів.

2. Тромболітичне лікування при гострій поширеній тромбоемболії легеневої артерії з гемодинамічною нестабільністю. По можливості діагноз повинен бути підтверджений об'єктивними методами, такими як ангіографія або неінвазивними методиками, такими як сканування легенів.

3. Тромболітичне лікування гострого ішемічного інсульту. Лікування повинно починатися тільки протягом перших 3 годин після виникнення симптомів інсульту і після виключення внутрішньочерепного крововиливу за допомогою придатних методів, таких як комп'ютерна томографія (КТ).

Протипоказання.

Як і всі тромболітичні агенти, Актилізе не призначають у випадках високого ризику крововиливів, таких як:

- значна кровотеча, існуюча або та, що сталася протягом останніх півроку, відомий геморагічний діатез;

- пацієнтам, які приймають пероральні антикоагулянти, наприклад, натрію варфарин (МНВ > 1,3);

- наявність в анамнезі будь-якого захворювання центральної нервової системи (такого як новоутворення, аневризма, внутрішньочерепне або спинномозкове хірургічне втручання);

- внутрішньочерепний крововилив, наявний або підозрюваний в анамнезі, включаючи субарахноїдальний крововилив;

- тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія;

- значна хірургічна операція або значна травма за останні 10 днів (до неї належить будь-яка травма, пов'язана з існуючим гострим інфарктом міокарда), нещодавно перенесена черепно-мозкова травма;

- тривала або травматична кардіолегенева реанімація (> 2 хв), пологи протягом останніх 10 днів, нещодавня пункція кровоносних судин, що не можуть бути здавлені (наприклад, пункція підключичної або яремної вени);

- тяжка форма дисфункції печінки, включаючи печінкову недостатність, цироз, портальну гіпертензію (варикозне розширення вен стравоходу) та наявний гепатит;

- бактеріальні ендокардити, перикардити;

- гострий панкреатит;

- виявлена виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки протягом останніх 3 місяців;

- аневризми артерій, артеріальні/венозні вади;

- новоутворення з підвищеним ризиком кровотечі;

- гіперчутливість до активної речовини - альтеплазе або будь-якої допоміжної речовини.

При гострому інфаркті міокарда і легеневій емболії додаються такі протипоказання:

- геморагічний інсульт або інсульт невідомого походження протягом будь-якого часу;

- ішемічний інсульт або транзиторна ішемічна атака (TIA) протягом останніх 6 місяців, за винятком гострого ішемічного інсульту, що виник протягом останніх 3 годин.

При гострому ішемічному інсульті додаються такі протипоказання:

- симптоми гострої ішемії почалися раніше, ніж за 3 години до початку інфузії Актилізе, або час виникнення симптомів невідомий;

- симптоми гострої ішемії, які швидко покращуються або є мінімальними перед початком інфузії;

- тяжкий інсульт за клінічними оцінками (наприклад, NIHSS > 25) та/або визначений за допомогою належних методів візуалізації;

- судоми при виникненні симптомів інсульту;

- наявність попереднього інсульту або тяжка травма голови протягом останніх 3 місяців;

- поєднання попереднього інсульту й цукрового діабету;

- введення гепарину протягом останніх 48 годин до початку інсульту з підвищеним активованим частковим тромбопластиновим часом (АЧТЧ) при надходженні хворого до лікарні;

- кількість тромбоцитів становить менше 100,000/мм³;

- систолічний артеріальний тиск > 185 або діастолічний артеріальний тиск >110 мм рт.ст., або активне медикаментозне втручання (внутрішньовенне) необхідно для зниження артеріального тиску до цих меж;

- рівень глюкози в крові < 50 або > 400 мг/дл.

Актилизе не призначений для лікування гострого інсульту у дітей і підлітків до 18 років і у дорослих старше 80 років.

Спосіб застосування та дози.

Актилізе слід застосовувати якомога раніше після виникнення симптомів захворювання.

1. Інфаркт міокарда.

a) 90-хвилинний (прискорений) режим введення для хворих на інфаркт міокарда, лікування яких можна розпочати протягом 6 годин після виникнення симптомів: 15 мг як внутрішньовенний болюс, 50 мг як інфузія протягом 30 хвилин, потім інфузія 35 мг протягом 60 хвилин до максимальної дози 100 мг.

Для пацієнтів, маса тіла яких менше 65 кг, загальну дозу слід відрегулювати щодо маси: 15 мг як внутрішньовенний болюс та 0,75 мг/кг маси тіла протягом 30 хвилин (максимум 50 мг), потім інфузія 0,5 мг/кг протягом 60 хвилин (максимум 35 мг).

б) 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких може початися протягом 6-12 годин після виникнення симптомів: 10 мг як внутрішньовенний болюс, 50 мг як внутрішньовенна інфузія протягом першої години, в наступні 2 години інфузія по 10 мг кожні 30 хвилин до максимальної дози 100 мг протягом 3 годин.

Для пацієнтів з масою тіла менше 65 кг загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/ кг.

Максимально допустима доза альтеплазе при гострому інфаркті міокарда становить100 мг.

Допоміжна терапія.

Антитромботична супутня терапія рекомендується відповідно до чинних міжнародних рекомендацій щодо лікування пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією сегмента SТ.

2. Тромбоемболія легеневої артерії.

Загальну дозу 100 мг слід ввести протягом 2 годин. Найпоширенішим є досвід застосування в такому режимі: 10 мг внутрішньовенно струминно протягом 1-2 хвилин, 90 мг як внутрішньовенна інфузія протягом 2 годин.

Для пацієнтів з масою тіла менше 65 кг загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/кг.

Допоміжна терапія.Після застосування Актилізе слід почати (або продовжити) лікування гепарином, коли значення АЧТЧ є меншими від подвійної верхньої межі норми. Інфузію слід регулювати відповідно до АЧТЧ протягом 50-70 секунд (в 1,5-2,5 разу більше від вихідного рівня).

3. Ішемічний інсульт.

Рекомендована доза становить 0,9 мг/кг (максимум 90 мг), яка вводиться інфузійно протягом 60 хвилин. 10 % загальної дози початково призначається внутрішньовенно струминно. Терапію слід розпочати якомога раніше протягом перших 3 годин після виникнення симптомів.

Допоміжна терапія.Безпека та ефективність цього режиму із супутнім застосуванням гепарину і ацетилсаліцилової кислоти в перші 24 години після виникнення симптомів достатньою мірою не досліджувалися. Тому в перші 24 години після терапії препаратом при ішемічному інсульті слід уникати призначення ацетилсаліцилової кислоти або гепарину внутрішньовенно. Якщо гепарин необхідно застосовувати за іншими показаннями (наприклад, запобігання тромбозу глибоких вен), доза не повинна перевищувати 10 000 МО на добу підшкірно.

Інструкції щодо застосування.

В асептичних умовах вміст флакона „Актилізе” (50 мг сухої речовини) розчиняється стерильною водою для ін'єкцій для отримання кінцевої концентрації 1 мг альтеплазе на 1 мл. Для досягнення кінцевої концентрації 1 мг альтеплазе на 1 мл слід ввести повний вміст розчинника, що додається, до флакона із сухою речовиною „Актилізе”. Для цієї потреби до упаковки 50 мг додається одна перехідна канюля.

Отриманий розчин слід застосовувати згідно з вищеописаними правилами.

Отриманий розчин можна надалі розчинити у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду до отримання мінімальної концентрації 0,2 мг альтеплазе на 1 мл. Розчинення відтвореного розчину у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду для отримання концентрації меншої, ніж 0,2 мг альтеплазе на 1 мл, не рекомендується. Розчинення відтвореного розчину у стерильній воді для ін'єкцій або у вуглеводовмісних розчинах, наприклад, у глюкозі, не рекомендується.

Актилізе не слід змішувати з іншими препаратами в тому ж флаконі для інфузій та не слід використовувати для інфузії той самий венозний доступ (навіть для гепарину).

Побічні реакції.

Критерії оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського засобу:

> 1:10 - дуже часті;

> 1:100, ≤ 1:10 - часті;

> 1:1 000, ≤ 1:100 - нечасті;

> 1:10 000, ≤ 1:1 000 - поодинокі;

≤ 1:10 000 - рідкісні.

Найчастішою побічною реакцією, пов'язаною з Актилізе, є кровотечі (> 1:100, ≤ 1:10: масивні кровотечі; >1:10: будь-які кровотечі), які призводять до зниження гематокриту та/або гемоглобіну. Може виникнути кровотеча будь-якої локалізації, що може призвести до постійної втрати працездатності або до смерті.

Типи кровотеч, пов'язаних з тромболітичною терапією, можуть бути розподілені на дві головні категорії:

- поверхневі кровотечі, зазвичай з пункцій або ушкоджених кров'яних судин;

- внутрішні кровотечі будь-якої локалізації або порожнини тіла.

З внутрішньочерепним крововиливом можуть бути пов'язані такі неврологічні симптоми, як сонливість, афазія, геміпарез, судоми.

Інформація щодо холестеринової емболії, яка не спостерігалась під час клінічних популяційних досліджень, базується на спонтанних повідомленнях.

За винятком внутрішньочерепного крововиливу, як побічного ефекту при інсульті, а також реперфузійної аритмії при інфаркті міокарда, немає жодних медичних підстав вважати, що якісний та кількісний профіль побічних ефектів Актилізе при емболії легеневої артерії та гострому ішемічному інсульті відрізняються від профілю побічних ефектів при інфаркті міокарда.

Нижченаведена частота випадків ґрунтується на відповідних фактах клінічних випробувань за участі 8 299 пацієнтів, які отримували терапію цим препаратом при інфаркті міокарда.

Побічні дії при інфаркті міокарда.

Кардіальні порушення:

> 1:10 реперфузійні аритмії (наприклад, аритмія з прискореним ритмом, екстрасистолія, фібриляція передсердь, передсердно-шлуночкова блокада від першої стадії до повної, брадикардія, тахікардія, шлуночкова аритмія, шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія) спостерігаються в близькому часовому взаємозв'язку із застосуванням Актилізе. Реперфузійні аритмії можуть призвести до припинення серцевої діяльності та становити загрозу для життя і потребувати застосування традиційної антиаритмічної терапії.

Побічні дії при інфаркті міокарда та емболії.

Неврологічні розлади:

> 1:1 000, ≤ 1:100 внутрішньочерепний крововилив (наприклад, крововилив у мозок, внутрішньочерепна гематома, геморагічний інсульт, геморагічна трансформація інсульту, субарахноїдальний крововилив).

Побічні дії при гострому ішемічному інсульті.

Неврологічні розлади:

> 1:100, ≤ 1:10 внутрішньочерепний крововилив (наприклад, крововилив у мозок, внутрішньочерепна гематома, геморагічний інсульт, геморагічна трансформація інсульту, субарахноїдальний крововилив). Симптоматичні внутрішньочерепні крововиливи - це більшість побічних реакцій (до 10 % пацієнтів). Однак немає даних, що це призводить до підвищення загальної захворюваності та смертності.

Побічні дії при лікуванні інфаркту міокарда, емболії легеневої артерії і гострого ішемічного інсульту.

З боку імунної системи:

> 1:1 000, ≤ 1:100 анафілактичні реакції, як правило, в легкій формі, але в окремих випадках можуть становити загрозу для життя. Вони проявляються як висипання, кропив'янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія, шок або будь-який інший симптом, пов'язаний з алергічною реакцією. Якщо це сталося, слід розпочати традиційну антиалергічну терапію. В таких випадках більша частина пацієнтів отримувала інгібітори ангіотензинконвертуючих ферментів. Немає даних про визначені анафілактичні (IgE-опосередковані) реакції, пов'язані з Актилізе. Дуже рідко після введення Актилізе спостерігалося короткочасне утворення антитіл з низькими титрами, але клінічна значущість цієї реакції не встановлена.

З боку органів зору:

≤ 1:10 000 крововилив в око.

Кардіальні порушення:

> 1:1 000, ≤ 1:100 крововилив у порожнину перикарда.

Судинні розлади:

> 1:10 крововилив (наприклад, гематома);

> 1:1 000, ≤ 1:100 емболія (тромботична емболія), яка може призвести до відповідних наслідків у пов'язаних з цим органах.

> 1:10 000, ≤ 1:1 000 кровотеча з паренхіматозних органів (наприклад, печінкова, легенева кровотечі).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

> 1:100, ≤ 1:10 кровотеча дихальних шляхів (наприклад, фарингеальна кровотеча, кровохаркання, епістаксис).

Шлунково-кишкові розлади:

> 1:100, ≤ 1:10 кровотеча шлунково-кишкового тракту (наприклад, шлункова, виразкова, ректальна кровотечі, гематемези, мелена, кровотеча ротової порожнини), нудота, блювання. Нудота і блювання можуть також виникнути як симптоми інфаркту міокарда.

>1:1000, ≤1:100 кровотеча в ретроперитонеальному просторі (наприклад, ретроперитонеальна гематома), гінгівальна кровотеча.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

> 1:100, ≤ 1:10 екхімоз.

З боку сечовидільної системи:

> 1:100, ≤ 1:10 урогенітальна кровотеча (наприклад, гематурія, кровотеча у сечостатевому тракті).

Загальні розлади та реакції у місці введення:

> 1:10 поверхнева кровотеча, зазвичай з місця пункцій (кровотеча з місця ін'єкції) або ушкоджених судин (наприклад, гематома на місці застосування катетера, кровотеча з місця застосування катетера, кровотеча з місця пункції).

При клінічному обстеженні:

> 1:10 зниження артеріального тиску;

> 1:100, ≤ 1:10 підвищення температури тіла.

Розлади, отруєння та процедурні ускладнення:

> 1:10 000, ≤ 1:10 000 жирова емболізація (емболізація кристалами холестерину), що може призвести до відповідних наслідків у цих органах.

Хірургічні та загальномедичні процедури:

> 1:100, ≤ 1:10 гемотрансфузія.

Передозування.

Незважаючи на відповідну специфічність фібрину, після передозування може статися клінічно достовірне зниження фібриногену й інших компонентів коагуляції крові. У більшості випадків достатньо дочекатися фізіологічної регенерації цих факторів після завершення терапії Актилізе. Проте, якщо виникає тяжка кровотеча, рекомендується інфузія свіжозамороженої плазми або свіжої крові, а в разі необхідності - можна призначити синтетичні антифібринолітики.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Існує дуже обмежений досвід застосування Актилізе у період вагітності та годування груддю. У випадках гострих захворювань, що становлять загрозу для життя, слід оцінити користь відносно потенційного ризику. Невідомо, чи проникає альтеплазе у грудне молоко.

Діти. Не застосовується у дітей і підлітків до 18 років.

Особливості застосування.

Актилізе повинні призначати лікарі, які мають досвід застосування тромболітичної терапії і мають у своєму розпорядженні необхідні засоби для моніторингу проведення такої терапії. Як і щодо всіх тромболітиків, при призначенні Актилізе рекомендується за будь-яких обставин переконатись у наявності стандартної реанімаційної апаратури і медикаментів.

У цілому слід дотримуватись нижченаведених застережень.

Кровотеча.

Найпоширенішим ускладненням, яке спостерігалося при застосуванні Актилізе, є кровотеча. Супутнє застосування антикоагулянту гепарину може спричинити кровотечу. Оскільки фібрин розчиняється під час терапії Актилізе, може виникнути кровотеча в місці нещодавньої пункції. Тому тромболітична терапія потребує пильної уваги до всіх місць можливої кровотечі (включаючи місця катетеризації, артеріальної та венозної пункцій або венесекції). Під час терапії препаратом слід уникати застосування негнучких катетерів, внутрішньом'язових ін'єкцій і необов'язкового турбування пацієнта.

У разі серйозної кровотечі, зокрема внутрішньочерепних крововиливів, слід припинити фібринолітичну терапію й негайно відмінити супутнє введення гепарину. Слід розглянути можливість призначення протаміну, якщо гепарин вводився протягом 4 годин до початку кровотечі. У виняткових випадках, коли пацієнт не реагує на ці консервативні методи, можуть бути призначені препарати крові. Переливання кріопреципітату, свіжозамороженої плазми і тромбоцитів слід розглядати разом з проведенням повторних клінічних і лабораторних оцінок після кожного введення. При застосуванні інфузії кріопреципітату бажано досягнути рівня фібриногену в об'ємі 1 г/л. Слід також розглянути можливість застосування антифібринолітичних препаратів.

При гострому інфаркті міокарда і емболії легеневої артерії не слід призначати Актилізе в дозі, вищій за 100 мг, і 90 мг - при гострому ішемічному інсульті, оскільки це пов'язано з посиленням ризику внутрішньочерепної кровотечі.

На сьогодні існує лише обмежений досвід застосування Актилізе для лікування дітей.

Після терапії не спостерігалося жодних тривалих випадків формування антитіл у відповідь на рекомбінантний людський активатор плазміногену тканинного типу. Систематичного досвіду повторного застосування Актилізе немає. У разі анафілактичної реакції слід припинити інфузію і розпочати належне лікування. Рекомендується проведення моніторингу, зокрема для пацієнтів, які супутньо отримують АПФ-інгібітори (див. „Побічні реакції”). Як і щодо всіх тромболітиків, слід добре зважити необхідність застосування терапії Актилізе з метою збалансування потенційного ризику виникнення кровотечі й очікуваної користі за таких умов:

" нещодавня внутрішньом'язова ін'єкція або незначні травми, такі як біопсія, пункція магістральних судин, масаж серця при реанімації;

" стани з підвищеним ризиком крововиливу, які не зазначені у протипоказаннях.

При лікуванні гострого інфаркту міокарда та гострої емболії легеневої артерії слід враховувати такі особливі застереження:

" систолічний артеріальний тиск > 160 мм рт. ст.;

" похилий вік, який може збільшити ризик внутрішньочерепного крововиливу.

Оскільки терапевтична користь також є більшою в групі пацієнтів похилого віку, слід провести ретельну оцінку співвідношення користі і ризику.

Крім цього, при лікуванні гострого інфаркту міокарда слід враховувати нижченаведені особливі застереження.

Аритмія.

Коронарний тромболізис може призвести до аритмії, пов'язаної з реперфузією.

Антагоністи глікопротеїнових рецепторів (ГП) IIb/IIIa.

Супутнє застосування антагоністів глікопротеїну IIb/IIIа підвищує ризик кровотечі.

Тромбоемболія.

Застосування тромболітиків може збільшити ризик випадків тромбоемболії у пацієнтів з тромбозом у лівих відділах серця, наприклад, при стенозі мітрального клапана або фібриляції передсердь.

Для лікування гострого інсульту слід додатково враховувати такі особливі застереження:

" терапію може проводити лише лікар, який пройшов спеціальну підготовку і має досвід роботи у неврології;

" у порівнянні з іншими показаннями, у хворих на гострий ішемічний інсульт, які отримували терапію Актилізе, значно підвищувався ризик внутрішньочерепного крововиливу, оскільки кровотеча відбувається переважно в зоні інфаркту. Зокрема, це стосується таких випадків:

- усі ситуації, перелічені у розділі „Протипоказання”, і взагалі всі ситуації з високим ризиком крововиливу;

- незначні асимптоматичні аневризми церебральних судин;

- пацієнти, які отримали попереднє лікування ацетилсаліциловою кислотою, можуть мати більший ризик внутрішньочерепного крововиливу, зокрема якщо зволікається терапія Актилізе. З огляду на підвищений ризик церебрального крововиливу, слід призначати не більше 0,9 мг альтеплази/кг маси тіла (максимально 90 мг);

" терапію не слід починати пізніше ніж через 3 години після появи симптомів, оскільки негативне співвідношення користі та ризику базується переважно на таких факторах:

- позитивний ефект лікування зменшується з часом;

- смертельні наслідки зростають серед пацієнтів, які попередньо отримували терапію ацетилсаліциловою кислотою;

- підвищений ризик симптоматичного крововиливу;

" необхідний моніторинг артеріального тиску (АТ) під час проведення терапії й протягом найближчих 24 годин; рекомендується внутрішньовенна антигіпертензивна терапія, якщо систолічний АТ > 180 мм рт.ст. або дистолічний АТ > 105 мм рт.ст.;

" терапевтичні переваги зменшуються у пацієнтів, які перенесли попередній інсульт, або у хворих на неконтрольований діабет. Співвідношення „користь/ризик” у таких пацієнтів вважається не таким сприятливим, хоча лишається позитивним;

" у пацієнтів з інсультом легкого ступеня ризик переважає над користю, тому їм не слід проводити терапію Актилізе;

" хворі на інсульт тяжкого ступеня мають підвищений ризик внутрішньочерепного крововиливу і смерті, тому їм не слід проводити терапію цим препаратом;

" хворі на обширний інфаркт мають більший ризик незадовільних наслідків, включаючи тяжкі крововиливи і смерть. Стосовно таких пацієнтів слід добре зважити співвідношення користі і ризику;

" у хворих на інсульт ймовірність сприятливого наслідку зменшується залежно від віку, розміру вогнища інсульту та рівня глюкози у крові при надходженні пацієнта до лікарні, тоді як імовірність тяжкої інвалідності і смерті або пов'язаних з цим внутрішньочерепних крововиливів збільшується незалежно від терапії. Пацієнтам старше 80 років, які мають тяжку форму інсульту (за клінічною оцінкою та/або за результатами обстеження з використанням належних методик візуалізації), і пацієнтам з рівнем глюкози в крові < 50 мг/дл або > 400 мг/дл до початку лікування терапію Актилізе призначати не слід.

Реперфузія ішемічної ділянки може спричинити набряк мозку в зоні інфаркту. Через підвищений ризик крововиливу терапію інгібіторами агрегації тромбоцитів не слід розпочинати протягом перших 24 годин після тромболізису альтеплазою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.Дані відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Офіційні дослідження щодо взаємодії Актилізе з іншими лікарськими засобами, які зазвичай призначають хворим на гострий інфаркт міокарда, не проводилися.

Лікарські засоби, які впливають на коагуляцію або ті, що змінюють функцію тромбоцитів, можуть збільшити ризик кровотечі до, під час або після терапії Актилізе.

Супутня терапія інгібіторами АПФ може збільшити ризик розвитку анафілактоідної реакції, як в описаних випадках, так і реакції у пацієнтів, що супутньо отримували інгібітори АПФ.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Діючою речовиною Актилізе є альтеплазе, рекомбінантний людський активатор плазміногену тканинного типу, глікопротеїн, який перетворює плазміноген безпосередньо у плазмін. При внутрішньовенному введенні альтеплазе залишається відносно неактивною речовиною у кровоносній системі. Після зв'язування з фібрином альтеплазе активується, викликаючи перетворення плазміногену в плазмін, що призводить до розчинення фібринового згустку.

У дослідженні (GUSTO) за участі 40 000 хворих на гострий інфаркт міокарда введення 100 мг Актилізе протягом 90 хвилин із супутньою внутрішньовенною інфузією гепарину призвело до зниження смертності через 30 днів, на відміну від введення стрептокінази з гепарином підшкірно або внутрішньовенно. У пацієнтів, які отримували Актилізе, був вищий рівень реваскуляризації (судин) через 60-90 хвилин після тромболізису, ніж у пацієнтів, яким вводили стрептокіназу.

Доведено, що Актилізе знижує 30-денну смертність серед хворих на гострий інфаркт міокарда.

Загальна шлуночкова функція, а також регіональна кінетика стінок міокарда менш порушені порівняно з такими у пацієнтів, які не отримують тромболітичної терапії.

Випробування з 3-годинним введенням 100 мг Актилізе (LATE) виявило зниження смертності через 30 днів у порівнянні зі смертністю пацієнтів з групи плацебо, які отримували лікування в інтервалі від 6 до 12 годин після виникнення симптомів. У випадках з чіткими ознаками інфаркту міокарда лікування, яке розпочинається протягом 24 годин після появи симптомів, може все ще бути успішним.

У пацієнтів з гострою поширеною емболією легеневої артерії з нестабільною гемодинамікою тромболітичне лікування препаратом призводить до швидкого зниження розмірів тромбу та зниження тиску у легеневій артерії. Клінічні дослідження щодо смертності та пізньої захворюваності, пов'язані з емболією легеневої артерії, не проводилися.

Мета-аналіз усіх даних щодо хворих на інсульт, які отримали лікування протягом перших трьох годин, підтвердив позитивний ефект альтеплазе.

Мета-аналіз усіх клінічних даних виявив, що Актилізе є менш ефективним при його застосуванні після 3-годинного інтервалу з часу появи симптомів інсульту (від 3 до 6 годин) порівняно з його застосуванням протягом перших 3 годин. Ризик при застосуванні препарату після 3-годинного інтервалу з часу появи симптомів інсульту стає більшим, що робить співвідношення „користь/ризик” для альтеплазе несприятливим поза часовими межами 0-3 години.

Завдяки своїй специфічності щодо фібрину, альтеплазе дозою 100 мг викликає незначне зниження рівня циркулюючого фібриногену до приблизно 60 % протягом 4 годин, який через 24 години зазвичай відновлюється більше, ніж до 80 %. Плазміноген і альфа-2-антиплазмін знижуються відповідно до 20 % і 35 % через 4 години, і через 24 години їх рівень знову зростає до більше 80 %. Лише у кількох пацієнтів спостерігалося значне й тривале зниження рівня циркулюючого фібриногену.

Фармакокінетика. Актилізе швидко виводиться із кровоносного русла і метаболізується головним чином печінкою (кліренс плазми 550-680 мл/хв). Відповідний період напіввиведення плазми T_1/2становить 4-5 хвилин. Це означає, що через 20 хвилин менше 10 % початкової кількості залишається у плазмі. Стосовно залишкової кількості у глибоких структурах був установлений 40-хвилинний період напіввиведення.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: спечений порошок від білого до палево-жовтого кольору.

термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.Зберігати при кімнатній температурі не вище 25 °C у темному місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Готовий розчин може зберігатись у холодильнику протягом 24 годин або протягом 8 годин при кімнатній температурі не вище 25 °С. З мікробіологічної точки зору, препарат слід застосовувати негайно після приготування розчину. Якщо цього не сталося, відповідальність за умови та терміни зберігання до моменту застосування препарату несе користувач, період зберігання за таких умов буде, як правило, не більше 24 годин при температурі 2-8 °C.

Упаковка.Порошок для приготування розчину для інфузій по 50 мг у флаконі № 1 у комплекті з розчинником по 50 мл у флаконі №1.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина.

Місцезнаходження. Біркендорферштр. 65, 88397 Біберах/Рисс, Німеччина.